До уваги батьків та педагогів!

В Україні виявлено активність нового молодіжного руху – ПВК «Редан». Це агресивна молодіжна субкультура, прихильники аніме, які провокують конфлікти та влаштовують масові бійки. Штучне поширення цієї субкультури – є російською інформаційно-психологічною операцією (ІПСО) з метою втягнення дітей у протиправну діяльність і дестабілізації внутрішньої ситуації в Україні.

Чому це відбувається ?
Іноді підлітки не можуть самостійно реалізувати свої бажання. Вони обʼєднуються у неформальні групи для свого самоствердження та своєї самореалізації. Деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що їхня дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку.

Що ж робити батькам, у цій ситуації?

Спокійно, відкрито і прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість говорити, коли
вона буде до цього готова.
Цікавтесь куди ваша дитина ходить та як проводить свій час.
Якщо дитина розповідає про свої інтереси, проявіть якомога повнішу обізнаність в обговорюваній темі, виявляйте терпіння, доброзичливість для уникнення недовіри чи агресії з боку підлітка.
Опановуйте Інтернет-технології, майте власний акаунт і станьте другом своїй дитині в соціальних мережах.
Щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася.
«Познайомтеся» з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані.
Покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї та запропонуйте спільно
провести час.
Зосередьтеся на тому, щоб показати дитині її сильні сторони, допоможіть їй побачити себе унікальною особистістю.
Після встановлення контакту та виявлення підлітком довіри до вас, слід пояснити згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це фактами, які добре відомі підліткові; допомогти підлітку зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки та невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема у випадку вчинення насильства або
іншого правопорушення).

Памʼятайте, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги та підтримки, а також ті, чиє перебування в мережі Інтернет не контролюється.

Більше інформації про аутизм тут.

7 порад для вчителів, як навчити учнів безпечної поведінки в інтернеті

Дотримуйтеся цих правил самі й розкажіть учням:

Переконайтеся, що всі пристрої надійно захищені (паролями) і заблоковані тоді, коли ви ними не користуєтесь. Якщо вам потрібно вийти з класу, заблокуйте всі пристрої, які використовували, або завершіть сеанс роботи чи вийдіть з облікового запису. Встановіть на всіх пристроях ліцензійну антивірусну програму та стежте за тим, щоби вона регулярно оновлювалася.
Встановіть правила в школі, де й коли можна користуватися мобільними пристроями. А також правила, що учнів можна фотографувати лише після отримання згоди батьків / опікунів / самих учнів на це. Ці правила мають бути закріплені в шкільній політиці щодо онлайн-безпеки. Така політика має встановлювати ще й порядок реагування на інциденти, пов’язані з безпекою дітей, зокрема, у цифровому середовищі. Так, у школі може бути призначений спеціальний координатор для обліку та реєстрації порушень та інцидентів, пов’язаних з онлайн-безпекою, задля формування цілісного уявлення про наявні в школі проблеми та тенденції, що вимагають уваги.
Забезпечте фільтрацію й моніторинг даних, які передаються через шкільну мережу, встановивши необхідні програми. Допомогти їх встановити можуть інтернет-провайдери. Учні не повинні отримувати доступу до шкідливого або неприйнятного контенту через шкільну мережу. Такі системи фільтрації та контролю контенту допомагають звести до мінімуму передавання неприйнятного (наприклад, насильницького чи порнографічного) контенту в шкільній мережі. А системи фільтрації даних допомагають відстежувати, хто, що, коли й на якому пристрої завантажує. Такий механізм є одним зі способів запобігання кібербулінгу.
Пам’ятайте, що ваші дії та слова в інтернеті можуть вплинути на вашу онлайн-репутацію, а також на репутацію навчального закладу. Ви як користувач/-ка інтернету залишаєте свій цифровий слід – адже різні сайти, соціальні мережі, платформи, відповідно до своїх політик, збирають дані про вашу онлайн-активність. Перевіряйте інформацію, яку поширюєте в соціальних мережах. Перед тим як опублікувати інформацію, подумайте, хто може її побачити. Розповідайте дітям про важливість онлайн-репутації та як правильно її формувати.
Слідкуйте за своєю професійною комунікацією. Для будь-яких контактів між працівниками школи, учнями, батьками чи іншими зацікавленими сторонами завжди використовуйте шкільну електронну пошту замість особистої. У деяких випадках кодекс ділової етики, якщо він погоджений у школі, може передбачати заборону на контакти з учнями на платформах, які не мають стосунку до школи. Наприклад, у месенджерах чи соцмережах. Також рекомендується встановити в школі чіткі правила – як для працівників, так і для учнів – щодо проведення відеоконференцій чи занять у віддаленому режимі. Наприклад, правила, який вигляд має мати місце для проведення уроків, наявність фото профіля тощо.
Сприяйте формуванню цифрових навичок та цифрової грамотності дітей. Говоріть із ними про це на уроках. Намагайтеся включити до навчальних планів аспекти цифрової грамотності. Проводьте заходи в школі про онлайн-безпеку дітей. Водночас, показуйте високий рівень власної цифрової компетентності. І не забувайте проводити регулярну перевірку всіх заходів у школі на дотримання онлайн-безпеки дітей та її можливого удосконалення.
Навчайтеся нового та постійно покращуйте навички цифрової грамотності. Будьте в курсі того, які ризики на дітей можуть чекати в інтернеті, як діти проводять свій час у мережах. Це допоможе вам краще зрозуміти дітей та встановити з ними довірливі взаємини швидше й легше.

Пам’ятайте, що інтернет – одночасно й ризик, і можливість для дітей. Тому освітянам варто робити все можливе, щоби зробити цифрове освітнє середовище максимально безпечним для дітей.

Джерело – https://nus.org.ua/